NB: бютофобів, які традиційно звинуватять мене в тому, що клята Юлька заплатила за цей запис, запрошую сьогодні, 13 травня, о 13-й годині 30 хвилин на вул. Десятинну, 4/6, де суддя Окружного адмінсуду м. Києва В.Келеберда розгляне мій позов до Ю.Тимошенко щодо її бездіяльності на посаді глави уряду.
Після довгої перерви на блогах УП знову є Борис Кушнірук, який писав на Тимошенко скарги до Генпрокуратури та який попереднього разу напав на мене за "Украчню".
Пане Кушнірук, для вас новини: назву вашої держави вже змінено.
"Надсилаємо для розгляду звернення Свірка Ю.В., яке надійшло до Мінпраці Уркаїни".
УРКАїни! Саме так написала головному державному інспектору праці у м. Києві Андрієнку В.С. (та мені) начальник відділу контролю за додержанням законодавства про працю Держнаглядпраці О.Коновалова листом N013-1366-43 від 26.02.10.
Зверніть увагу на дату: наступний день після інавгурації Януковича – і одразу УРКАїна!
Що для Коновалової, що для її виконавця, який в кінці цього листа написав: "Щербаков 462-53-88", що для Андрієнка, який взагалі нічого не читає – ані про "Уркаїну", ані про строк для розгляду звернення "до 12.03.10" (після цього дедлайну вже два місяці минуло – і жодного гу-гу), ані про предмет звернення.
Ось такі в "Уркаїні" держслужбовці. Хто там обіцяв Кодекс держслужбовця? Добре, не буду цього разу про Ющенка – "знов за рибу гроші". Хоча що робити, якщо риба гниє з голови – з глави держави, глави уряду, голови Верховного суду...
До речі, про останнього. Я вже писав тут у блозі про бардак у ВСУ. Але до 30 квітня цього року не підозрював, що у Верховному суді України (чи Уркаїни?) ТАКИЙ бардак.
Лише 30 квітня в Шевченківському районному суді Києва я нарешті ознайомився зі справою за моїм позовом про поновлення на роботі в газеті "Экономические известия", звідки мене незаконно звільнили ще 7 квітня 2008 року. Справи про звільнення відповідно до законодавства України (чи Уркаїни?) мають розглядатися УПРОДОВЖ ОДНОГО МІСЯЦЯ. Рішенням Шевченківського суду від 26 травня 2009 року я був поновлений на роботі, до того ж начебто "негайно". Проте ніхто це рішення виконувати не збирався – збирали гроші на хабар суддям апеляційного суду міста Києва, які 6 жовтня 2009 року скасували рішення Шевсуду. А 26 березня 2010 року колегія суддів Верховного суду розглянула мою касаційну скаргу N6-25807ск09 та скасувала усі попередні рішення у цій справі, направивши її на новий розгляд до Шевсуду.
Ви ж прочитали вище "УПРОДОВЖ ОДНОГО МІСЯЦЯ"? Отже, УПРОДОВЖ ОДНОГО МІСЯЦЯ справа їхала з Кловського палацу на Львівську площу. І в кінці квітня таки доїхала! Хоча я був переконаний, що вона зникне – повністю або частково. Адже ціна питання на сьогодні – 120 тисяч доларів моєї зарплати за два роки після звільнення.
Але з моєї справи N6-25807ск09 не лише не зникли документи – навпаки, додалися нові:
1) оригінал моєї скарги від 12 січня 2010 року, надісланої цінним листом з описом голові Верховного суду Онопенку, який так на цю скаргу і не відповів,
2) перелік додатків до цієї скарги, де було зазначено ЗАВІРЕНІ НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ КОПІЇ ОСКАРЖУВАНИХ СУДОВИХ РІШЕНЬ для судді ВСУ Григор'євої у справі N6-1785ск09 (хоча самі копії рішень з печатками все ж таки зникли),
3) акуратно підшиті до справи N6-25807ск09 ОРИГІНАЛИ двох квитанцій про сплату держмита (26,00 грн.) та ІТЗ (120,00 грн.) від 07.12.2009. Ці оригінали квитанцій було вкладено в мій цінний лист з Києва-1 від 07.12.2009, в описі вкладення до якого було зазначено: "1-2. оригінали двох квитанцій на 120=00 та 26=00 грн. – 2 арк., 3-4. завірені печатками рішення 18.03.09 та 02.09.09 – 3 арк., 5. додатки до касаційної скарги N6-27000ск09".
Чи варто мені розповідати, що я отримав ухвалу судді ВСУ Пшонки М.П. від 21 грудня 2009 року у справі N6-27000ск09: "Станом на 21.12.2009 року недоліки касаційної скарги заявником не усунуті, а тому відповідно до ст.121 ЦПК України касаційна скарга вважається неподаною та повертається заявнику". Суддя Пшонка в ухвалі перераховує всі недоліки, зазначаючи, що "до касаційної скарги було додано не завірені належним чином копії оскаржуваних рішень (ухвал) ", "не було здійснено оплату судового збору та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи".
Чи варто писати, що після того, як цінний лист від 12 січня зі скаргою Онопенку та вже ВДРУГЕ надісланими судді Григор'євій завіреними копіями рішень було отримано Верховним судом 15 січня ПІД РОЗПИСКУ, 10 лютого 2010 року суддя ВСУ Григор'єва постановила у справі N6-1785ск09 вже четверту ухвалу, де написала, що її попередні ухвали нібито "були повернуті поштою на адресу Верховного Суду України у зв'язку із закінченням терміну зберігання", а тому ЛИШЕ З ЦИХ ПІДСТАВ відмовила мені у відкритті касаційного провадження.
Я думав, що варто про це написати голові Верховного суду Онопенку. Та я й написав йому ще декілька разів, дублюючи та доповнюючи свою скаргу від 12 січня в лютому, березні, квітні... Востаннє не витримав і включив до її тексту розлогу цитату про Васю "Противсіх" Гуменюка з цього блогу – про те, як він на посаді судді Верховного суду торгує собою як тренер.http://blogs.pravda.com.ua/authors/svirko/4b9d514499db3/
Але ж Верховному суду УРКАїни ЗАПАДЛО на всі МАЛЯВИ відповідати. Онопенкові закон про звернення громадян не писаний. Тому він ощасливив мене лише однією відповіддю, датованою 30-м квітня (це день сюрпризів у Шевсуді – див. вище).
Що ж пише мені головний суддя України (чи все ж Уркаїни)?
Шановний Юрію Вікторовичу!
Розглянувши Ваші звернення, які надйшли до Верховного Суду України, повідомляю.
Ну спасибі, що все ж України, а не Уркаїни. Ще дякую, що нарешіті розглянули одразу ВСІ мої звернення – одного ж звернення для розгляду мало. Напишіть наступного разу, яка в ВСУ норма – чотири рази продублювати свою скаргу вистачить, щоб на неї нарешті відреагували хоча б відпискою?
Аналіз змісту звернень дає підстави вважати, що їх суть зводиться виключно до Вашої незгоди із судовими рішеннями, ухваленими суддями Верховного Суду України у справах за Вашими скаргами.
Тю! А бардак у канцелярії ВСУ – його теж судді ВСУ своїм рішенням ухвалили? А тренер Вася Гуменюк на своєму платному тренінгу теж рішення ухвалював? Тоді так і пишіть: судді ВСУ заробляють в готелі "Козацький", нібито читаючи в робочий день лекції, а насправді ухвалюючи там судові рішення. Нехай усі знають, як це робиться, а не лише Юлія Тимошенко.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отакої! Та я ж про це регулярно пишу в своєму блозі! Вам, пане Онопенко, теж про це регулярно листами пишу – що зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Але ж не хочуть! Хочуть діяти – та діють – чомусь лише за законами УРКАїни.
Чинним законодавством (частина перша статті 50 Закону України "Про судоустрій України") до повноважень Голови Верховного Суду України не віднесено здійснення перегляду судових рішень, надання їм правової оцінки, а також надання громадянам роз'яснення з питань застосування чинного законодавства. Законність постановлених судом рішень перевіряється в установленому процесуальним законодавством України порядку. Позапроцесуальний контроль за розглядом суддями справ заборонено законом.
Пане Онопенко! Ви мені про Фому, а я Вам – про Ярему (вашого заступника, який кришує суддю ВСУ Барсукову та її банду). Спробую відповісти Вам відповіддю в.о. голови Вищої ради юстиції Л.П.Ізовітової NС-29/2,3,4-2632/0/9-10 від 30.04.2010 (якась магічна дата – 30 квітня 2010 року?):
До Вищої ради юстиції надійшло три примірники Вашої заяви (один із Адміністрації Президента України, інший – з Апарату Верховної Ради України) на дії суддів Верховного Суду України Пшонки М.П., Гуменюка В.І., Григор'євої Л.І., Данчука В.Г., Барсукової В.М., Луспеника Д.Д., голови цього суду Онопенка В.В. і працівників апарату (канцелярії).
У заяві зазначаєте, що Верховний Суд України (судді Григор'єва Л.І., Пшонка М.П., Данчук В.Г.) безпідставно залишає Ваші касаційні скарги без руху, визнає неподанами та повертає їх касатору (справи NN6-1785ск09, 6-27000ск09, 6-25807ск09).
(...)
Додатково інформую, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 50 Закону України "Про судоустрій України" Голова Верховного Суду України керує організацією роботи судових палат; здійснює керівництво роботою апарату Верховного Суду України, приймає на роботу та звільняє працівників апарату, присвоює їм ранги державного службовця в установленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства.
Тому з цього питання Вам слід звернутися безпосередньо до Голови Верховного Суду України.
Агов, пане Онопенко! Ви та пані Ізовітова – члени Вищої ради юстиції. Ви та вона цитуєте ту саму статтю 50 того самого закону України (чи Уркаїни?) – а ваші висновки діаметрально протилежні. Ви не думаєте, що таке можливо саме в УРКАїні? Адже в Україні "закон ОДИН для всіх". Чи це не закон?
Конституція України гарантує незалежність і недоторканність суддів і забороняє вплив на них у будь-який спосіб (частина перша та друга статті 126); судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону (частина перша статті 129).
Пане Онопенко, а що робити, якщо судді НЕ підкоряються закону? Залишається про це в блозі на УП писати? Чи Ви вважаєте, що мій блог – це теж вплив на суддів у будь-який спосіб, а тому треба заборонити мені блог на УП (а ще краще разом з усією УП, яка часто пише про суддів – ось щойно про хабар від Тимошенко верховним суддям написала)?
У разі незгоди з діями та рішеннями суду законодавство гарантує можливість їх оскарження в порядку, передбаченому процесуальним законодавством України.
Оце так новела в процесуальному законодавстві! Почали за упокой ("суть зводиться виключно до Вашої незгоди із судовими рішеннями, ухваленими суддями Верховного Суду України"), а закінчуєте за здравіє ("законодавство гарантує можливість їх оскарження"). Хіба Ви не в курсі, що КОЖНА ухвала чи рішення Верховного суду закінчується словами: "Оскарженню не підлягає". Чи тепер мені можна додавати копію Вашого листа від 30 квітня та оскаржувати будь-яку ухвалу ВСУ? Адже якщо можна цими ухвалами ВСУ змінювати та не виконувати українські закони, то можна й ці ухвали на підставі Вашого листа скасовувати?
Додаток: на 2 арк.
А оце навіщо – щоразу повертати мені документальний компромат на суддю Барсукову, яка відкрила касаційне провадження за скаргою покійного ТОВ "Комерсант-Україна" після сплати держмита з рахунків його правонаступника ЗАТ "Комерсант-Україна". Чи Ви хочете, щоб в архіві ВСУ не було цих копій комерсантівських платіжок, сфальшованого листа на бланку покійного ТОВ та ухвали Барсукової? Та вони вже є в кримінальній справі, що її 7 травня розглянув суддя Печерського суду Білоцерківець, який визнав, що я маю рацію.
З повагою
Голова
Верховного Суду України В.В.Онопенко
Перший раз бачу повагу до людини з боку суду – хоча б на словах. Звичайно від людини вимагають повагу до суду – та навіть погрожують оштрафувати за неповагу до суду. А коли ж штрафуватимуть за неповагу до людини?
Думаю, лише тоді, коли в українських судах не залишиться так званих суддів.
Коли нарешті буде проведено справжню ЛЮСТРАЦІЮ.
Насолоджуйтеся офіційним сайтом апеляційного суду м. Києва:
http://apcourtkiev.gov.ua/control/uk/publish/article;jsessionid=B1EB173C251D74D3D30FD63A341E6460?art_id=41450&cat_id=37116
У 1979-1980 роках суддями Київського міського суду були обрані Тапал Г.К., Німченко В.І., Вознюк В.Д., Григор'єву Л.І., Драгу В.П., Зубачевського В.Д., Яблонського С.П.
18 листопада 1980 року Київська міська Рада народних депутатів (V сесія ХVII скликання) прийняла рішення "Про продовження строку повноважень міського суду", у рішенні передбачалось, що у зв'язку із закінченням у грудні 1980 року повноважень Київського міського суду, цей строк подовжується до чергової VI сесії міської Ради народних депутатів.
17 лютого 1981 року Київська міська Рада народних депутатів на VI сесії ХVII скликання прийняла рішення "Про обрання Київського міського суду", згідно якого головою суду був обраний повторно Бутенко Г.А., його заступниками – Болгов Є.П. і Зубець Г.І., також були обрані 28 членів міського суду:
1. Букіна М.І.;
2. Вознюк В.Д.;
3. Григор'єва Л.І.;
4. Гусєв А.І.;
5. Давиденко В.В.;
6. Данько В.І.;
7. Даценко І.А.;
8. Драга В.П.;
9. Жукова Л.В.;
10. Забугіна Г.І.;
11. Зубачевський В.Д.;
12. Ковальчук Т.А.;
13. Колянчук І.М.;
14. Комаров В.І.;
15. Кривенко Л.І.;
16. Кухарська Т.Г.;
17. Майбоженко М.Н.;
18. Маліннікова Л.Ф.;
19. Німченко В.І.;
20. Похил А.І.;
21. Сизова Л.Ф.;
22. Сітнова І.М.;
23. Сокуренко Д.М.;
24. Тапал Г.К.;
25. Фещенко П.І.;
26. Храмов В.Г.;
27. Шевчук П.І.;
28. Яблонський С.П.
Склад суддів Київського міського суду оновився за шість років свого існування на 77,4 %. У кількісному складі членів Київського міського суду (згідно з рішенням Київської міської Ради народних депутатів) 22,6 % – судді, які почали свою роботу з моменту утворення суду, 58,6 % – судді, які почали свою діяльність у 1976-1980 роках, 12,9 % суддів були обрані членами Київського міського суду вперше, 6,5 % – судді Постійної сесії при Київському міському суді.
Всі обрані судді мали вищу юридичну освіту, були членами партії. Процедура обрання члена Київського міського суду передбачала висування кандидатури судді трудовим колективом районного суду, узгодження її з Київським міським комітетом Комуністичної партії України, Київським міським виконавчим комітетом Київської міської Ради народних депутатів, Міністерством юстиції УРСР, які в свою чергу рекомендували кандидата до обрання членом Київського міського суду. В особових справах суддів, які були обрані у 1970-1980 роки є у наявності не тільки пакети особових документів, наприклад, характеристики на народного суддю районного народного суду м. Києва, особовий листок, але і подання голови Київського міського суду на ім'я першого секретаря Київського міського комітету Компартії України щодо обрання суддею, подання голови Київського міського суду на ім'я голови виконкому Київської міської Ради народних депутатів, подання голови Київського міського суду і начальника відділу юстиції Київського міського виконкому Київської міської Ради народних депутатів на ім'я Міністра юстиції УРСР.
79,3 % складу суддів Київського міського суду, які були обрані у 1981 році, складали українці, 20,7% – росіяни; 65, 5 % складу – чоловіки. Всі судді були старше 30-ти років: 51,7 % – від 30 до 40 років, 34,5 % – від 40 до 50 і 13,8 % – понад 50 років. Також всі судді вже мали стаж роботи в органах юстиції і прокуратури: 24,1 % – до 5 років, 31 % – до 10 і 44,9 % – понад 10 років. Такі дані свідчать про досвідченість і високий рівень кваліфікації суддів Київського міського суду. Крім того, збереглись дані про те, що 4 судді (13,8 %) мали державні нагороди – ордени і медалі; 2 судді (6,8 %) були учасниками Великої Вітчизняної війни (за нинішньою термінологією – учасниками бойових дій).
А ось цитата з іншого сайту:
Ще будучи у засланні в Магаданській області, Василь Стус в листі до Левка Лук'яненка просив прийняти його до Української гельсінської групи. Влітку 1979 року він повернувся до родини у Київ. А менше ніж за рік, у травні 1980 року, новий обшук на квартирі, арешт і восени суд – другий.
Як писав академік Андрій Сахаров 1980 року у своєму листі до учасників Мадридської наради для перевірки Гельсінських угод, головам держав-учасниць Гельсінського акту: "...на цей раз Стус був засуджений за згоду вступити в Гельсінську групу". Але на суді знову програвалася заяложена платівка "про антирадянську агітацію та пропаганду, підрив і ослаблення радянської влади".
Отже від 29 вересня до 2 жовтня Київський міський суд під головуванням П. І. Фещенкарозглядав справу члена Української групи "Гельсінкі" Василя Стуса, обвинуваченого за ст. 62 ч. 2 КК УРСР (ст. 70 КК РРФСР). Обвинувач – прокурор Аржанов. Адвокат – В. В. Медведчук. Також Василю Стусу інкримінували його листи до А. Сахарова, Л. Лук'яненка, звернення в прокуратуру з вимогою притягнути до відповідальності осіб, винних у незаконному переслідуванні письменника Миколи Горбаля, вірші, усну агітацію. Як і першого разу, Василь Стус відмовився від призначеного йому адвоката. Але захисник не покинув дорученого йому підопічного і вів справу в суді проти волі підсудного. Крім того, він фактично виступив у ролі помічника прокурора. Зараз усім добре відома фраза сумнозвісного адвоката, висловлена під час процесу: "Всі злочини Стуса заслуговують покарання". Тим самим адвокат не захистив, а навпаки – наперед звинуватив свого підзахисного, що аж ніяк не відповідало професійній адвокатській етиці.
Повертаємося до офіційного сайту апсуду:
Наступного року I сесія ХVIII скликання Київської міської Ради народних депутатів прийняла рішення від 6 липня 1982 року "Про обрання Київського міського суду", згідно з яким у відповідності до ст. 38 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про обласну Раду народних депутатів Української РСР" головою суду знову був обраний БутенкоГ.А., заступниками голови – Болгов Є.П. і Зубець Г.І., членами суду – 29 осіб:
1. Букіна М.І.;
2. Вознюк В.Д.;
3. Григор'єва Л.І.;
4. Гусєв А.І.;
5. Данько В.І.;
6. Даценко І.А.;
7. Дороніна В.П.;
8. Драга В.П.;
9. Єгорова Е.М.;
10. Єрмолін В.П.;
11. Жукова Л.В.;
12. Забугіна Г.І.;
13. Ковальчук Т.А.;
14. Колянчук І.М.;
15. Комаров В.І.;
16. Кузьмін М.Л.;
17. Курінська С.П.;
18. Кухарська Т.Г.;
19. Майбоженко М.Н.;
20. Маліннікова Л.Ф.;
21. Панєвін В.О.;
22. Пшонка М.П.;
23. Сизова Л.Ф.;
24. Сітнова І.М.;
25. Сокуренко Д.М.;
26. Тапал Г.К.;
27. Титаренко Л.Т.;
28. Фещенко П.І.;
29. Храмов В.Г.
Відповідно до Закону УРСР "Про судоустрій УРСР", у зв'язку із закінченням повноважень більшості суддів Київського міського суду, 6 липня 1987 року Київська міська Рада народних депутатів на I сесії ХХ скликання прийняла рішення "Про обрання Київського міського суду", яким був обраний головою суду Бутенко Г.А, його заступниками – Зубець Г.І. іПшонка М.П., а також обрані 32 члени міського суду:
1. Барановська Л.В.;
2. Вознюк В.Д.;
3. Волохов Л.А.;
4. Вороніна Н.Ю.;
5. Григор'єва Л.І.;
6. Давиденко В.В.;
7. Данько В.І.;
8. Даценко І.А.;
9. Дідківський А.О.;
10. Дороніна В.П.;
11. Жукова Л.В.;
12. Забугіна Г.І.;
13. Колянчук І.М.;
14. Комаров В.І.;
15. Клименко М.Р.;
16. Кузьмін М.Л.;
17. Кузьменко О.Т.;
18. Курінська С.П.;
19. Кухарська Т.Г.;
20. Мельниченко О.І.;
21. Остапенко М.І.;
22. Панталієнко П.В.;
23. Перепичай В.С.;
24. Роман А.І.;
25. Сітнова І.М.;
26. Сизова Л.Ф.;
27. Титаренко Л.Т.;
28. Шульженко В.С.;
29. Федченко О.С.;
30. Фещенко П.І.;
31. Якушина Л.А.;
32. Ярема А.Г.
У 1987-1991роках суддями були обрані Барсукова В.М., Компанець Б.Ю., Нікітіна З.В., Шульга О.Ф., Колесник П.І., МойсикВ.Р., Тітов Ю.Г., Колесник М.А., Сімакіна Л.О. та інші.
Слід зазначити, що багато суддів Верховного Суду України раніше працювали суддями Київського міського суду, серед них: Шевчук Петро Іванович, Маліннікова Людмила Федорівна, Сокуренко Дмитро Михайлович, Вознюк Володимир Денисович, Ярема Анатолій Григорович, Барсукова Валентина Михайлівна, Григор'єва Лілія Іванівна, Колесник Павло Іванович, ПанталієнкоПетро Васильович, Тітов Юрій Георгійович, Шабунін Віктор Миколайович, Шицький Іван Богданович, Давиденко Валерій Володимирович, Дороніна Валентина Петрівна, Драга Володимир Петрович, Колесник Микола Андрійович, Мойсик Володимир Романович, Паневін Віктор Олександрович, Потильчак Олександр Іванович, Федченко Олександр Степанович, Дідківський Анатолій Олександрович та інші.
Яка честь для Яреми (заступника Онопенка), Барсукової, Григор'євої, Пшонки... Вони всі разом працювали із суддею Фещенком, який засудив Василя Стуса.
Усі вони "були членами партії", пройшли "узгодження з Київським міським комітетом Комуністичної партії України".
Яка честь для Верховного суду України мати в своєму складі таких перевірених партією суддів!
З часів СРСР доведено, що ці судді "незалежні й підкоряються лише закону".
Думаю, Василь Стус – якби він був живий – погодився б з такою моєю оцінкою.
Після довгої перерви на блогах УП знову є Борис Кушнірук, який писав на Тимошенко скарги до Генпрокуратури та який попереднього разу напав на мене за "Украчню".
Пане Кушнірук, для вас новини: назву вашої держави вже змінено.
"Надсилаємо для розгляду звернення Свірка Ю.В., яке надійшло до Мінпраці Уркаїни".
УРКАїни! Саме так написала головному державному інспектору праці у м. Києві Андрієнку В.С. (та мені) начальник відділу контролю за додержанням законодавства про працю Держнаглядпраці О.Коновалова листом N013-1366-43 від 26.02.10.
Зверніть увагу на дату: наступний день після інавгурації Януковича – і одразу УРКАїна!
Що для Коновалової, що для її виконавця, який в кінці цього листа написав: "Щербаков 462-53-88", що для Андрієнка, який взагалі нічого не читає – ані про "Уркаїну", ані про строк для розгляду звернення "до 12.03.10" (після цього дедлайну вже два місяці минуло – і жодного гу-гу), ані про предмет звернення.
Ось такі в "Уркаїні" держслужбовці. Хто там обіцяв Кодекс держслужбовця? Добре, не буду цього разу про Ющенка – "знов за рибу гроші". Хоча що робити, якщо риба гниє з голови – з глави держави, глави уряду, голови Верховного суду...
До речі, про останнього. Я вже писав тут у блозі про бардак у ВСУ. Але до 30 квітня цього року не підозрював, що у Верховному суді України (чи Уркаїни?) ТАКИЙ бардак.
Лише 30 квітня в Шевченківському районному суді Києва я нарешті ознайомився зі справою за моїм позовом про поновлення на роботі в газеті "Экономические известия", звідки мене незаконно звільнили ще 7 квітня 2008 року. Справи про звільнення відповідно до законодавства України (чи Уркаїни?) мають розглядатися УПРОДОВЖ ОДНОГО МІСЯЦЯ. Рішенням Шевченківського суду від 26 травня 2009 року я був поновлений на роботі, до того ж начебто "негайно". Проте ніхто це рішення виконувати не збирався – збирали гроші на хабар суддям апеляційного суду міста Києва, які 6 жовтня 2009 року скасували рішення Шевсуду. А 26 березня 2010 року колегія суддів Верховного суду розглянула мою касаційну скаргу N6-25807ск09 та скасувала усі попередні рішення у цій справі, направивши її на новий розгляд до Шевсуду.
Ви ж прочитали вище "УПРОДОВЖ ОДНОГО МІСЯЦЯ"? Отже, УПРОДОВЖ ОДНОГО МІСЯЦЯ справа їхала з Кловського палацу на Львівську площу. І в кінці квітня таки доїхала! Хоча я був переконаний, що вона зникне – повністю або частково. Адже ціна питання на сьогодні – 120 тисяч доларів моєї зарплати за два роки після звільнення.
Але з моєї справи N6-25807ск09 не лише не зникли документи – навпаки, додалися нові:
1) оригінал моєї скарги від 12 січня 2010 року, надісланої цінним листом з описом голові Верховного суду Онопенку, який так на цю скаргу і не відповів,
2) перелік додатків до цієї скарги, де було зазначено ЗАВІРЕНІ НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ КОПІЇ ОСКАРЖУВАНИХ СУДОВИХ РІШЕНЬ для судді ВСУ Григор'євої у справі N6-1785ск09 (хоча самі копії рішень з печатками все ж таки зникли),
3) акуратно підшиті до справи N6-25807ск09 ОРИГІНАЛИ двох квитанцій про сплату держмита (26,00 грн.) та ІТЗ (120,00 грн.) від 07.12.2009. Ці оригінали квитанцій було вкладено в мій цінний лист з Києва-1 від 07.12.2009, в описі вкладення до якого було зазначено: "1-2. оригінали двох квитанцій на 120=00 та 26=00 грн. – 2 арк., 3-4. завірені печатками рішення 18.03.09 та 02.09.09 – 3 арк., 5. додатки до касаційної скарги N6-27000ск09".
Чи варто мені розповідати, що я отримав ухвалу судді ВСУ Пшонки М.П. від 21 грудня 2009 року у справі N6-27000ск09: "Станом на 21.12.2009 року недоліки касаційної скарги заявником не усунуті, а тому відповідно до ст.121 ЦПК України касаційна скарга вважається неподаною та повертається заявнику". Суддя Пшонка в ухвалі перераховує всі недоліки, зазначаючи, що "до касаційної скарги було додано не завірені належним чином копії оскаржуваних рішень (ухвал) ", "не було здійснено оплату судового збору та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи".
Чи варто писати, що після того, як цінний лист від 12 січня зі скаргою Онопенку та вже ВДРУГЕ надісланими судді Григор'євій завіреними копіями рішень було отримано Верховним судом 15 січня ПІД РОЗПИСКУ, 10 лютого 2010 року суддя ВСУ Григор'єва постановила у справі N6-1785ск09 вже четверту ухвалу, де написала, що її попередні ухвали нібито "були повернуті поштою на адресу Верховного Суду України у зв'язку із закінченням терміну зберігання", а тому ЛИШЕ З ЦИХ ПІДСТАВ відмовила мені у відкритті касаційного провадження.
Я думав, що варто про це написати голові Верховного суду Онопенку. Та я й написав йому ще декілька разів, дублюючи та доповнюючи свою скаргу від 12 січня в лютому, березні, квітні... Востаннє не витримав і включив до її тексту розлогу цитату про Васю "Противсіх" Гуменюка з цього блогу – про те, як він на посаді судді Верховного суду торгує собою як тренер.http://blogs.pravda.com.ua/authors/svirko/4b9d514499db3/
Але ж Верховному суду УРКАїни ЗАПАДЛО на всі МАЛЯВИ відповідати. Онопенкові закон про звернення громадян не писаний. Тому він ощасливив мене лише однією відповіддю, датованою 30-м квітня (це день сюрпризів у Шевсуді – див. вище).
Що ж пише мені головний суддя України (чи все ж Уркаїни)?
Шановний Юрію Вікторовичу!
Розглянувши Ваші звернення, які надйшли до Верховного Суду України, повідомляю.
Ну спасибі, що все ж України, а не Уркаїни. Ще дякую, що нарешіті розглянули одразу ВСІ мої звернення – одного ж звернення для розгляду мало. Напишіть наступного разу, яка в ВСУ норма – чотири рази продублювати свою скаргу вистачить, щоб на неї нарешті відреагували хоча б відпискою?
Аналіз змісту звернень дає підстави вважати, що їх суть зводиться виключно до Вашої незгоди із судовими рішеннями, ухваленими суддями Верховного Суду України у справах за Вашими скаргами.
Тю! А бардак у канцелярії ВСУ – його теж судді ВСУ своїм рішенням ухвалили? А тренер Вася Гуменюк на своєму платному тренінгу теж рішення ухвалював? Тоді так і пишіть: судді ВСУ заробляють в готелі "Козацький", нібито читаючи в робочий день лекції, а насправді ухвалюючи там судові рішення. Нехай усі знають, як це робиться, а не лише Юлія Тимошенко.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отакої! Та я ж про це регулярно пишу в своєму блозі! Вам, пане Онопенко, теж про це регулярно листами пишу – що зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Але ж не хочуть! Хочуть діяти – та діють – чомусь лише за законами УРКАїни.
Чинним законодавством (частина перша статті 50 Закону України "Про судоустрій України") до повноважень Голови Верховного Суду України не віднесено здійснення перегляду судових рішень, надання їм правової оцінки, а також надання громадянам роз'яснення з питань застосування чинного законодавства. Законність постановлених судом рішень перевіряється в установленому процесуальним законодавством України порядку. Позапроцесуальний контроль за розглядом суддями справ заборонено законом.
Пане Онопенко! Ви мені про Фому, а я Вам – про Ярему (вашого заступника, який кришує суддю ВСУ Барсукову та її банду). Спробую відповісти Вам відповіддю в.о. голови Вищої ради юстиції Л.П.Ізовітової NС-29/2,3,4-2632/0/9-10 від 30.04.2010 (якась магічна дата – 30 квітня 2010 року?):
До Вищої ради юстиції надійшло три примірники Вашої заяви (один із Адміністрації Президента України, інший – з Апарату Верховної Ради України) на дії суддів Верховного Суду України Пшонки М.П., Гуменюка В.І., Григор'євої Л.І., Данчука В.Г., Барсукової В.М., Луспеника Д.Д., голови цього суду Онопенка В.В. і працівників апарату (канцелярії).
У заяві зазначаєте, що Верховний Суд України (судді Григор'єва Л.І., Пшонка М.П., Данчук В.Г.) безпідставно залишає Ваші касаційні скарги без руху, визнає неподанами та повертає їх касатору (справи NN6-1785ск09, 6-27000ск09, 6-25807ск09).
(...)
Додатково інформую, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 50 Закону України "Про судоустрій України" Голова Верховного Суду України керує організацією роботи судових палат; здійснює керівництво роботою апарату Верховного Суду України, приймає на роботу та звільняє працівників апарату, присвоює їм ранги державного службовця в установленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства.
Тому з цього питання Вам слід звернутися безпосередньо до Голови Верховного Суду України.
Агов, пане Онопенко! Ви та пані Ізовітова – члени Вищої ради юстиції. Ви та вона цитуєте ту саму статтю 50 того самого закону України (чи Уркаїни?) – а ваші висновки діаметрально протилежні. Ви не думаєте, що таке можливо саме в УРКАїні? Адже в Україні "закон ОДИН для всіх". Чи це не закон?
Конституція України гарантує незалежність і недоторканність суддів і забороняє вплив на них у будь-який спосіб (частина перша та друга статті 126); судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону (частина перша статті 129).
Пане Онопенко, а що робити, якщо судді НЕ підкоряються закону? Залишається про це в блозі на УП писати? Чи Ви вважаєте, що мій блог – це теж вплив на суддів у будь-який спосіб, а тому треба заборонити мені блог на УП (а ще краще разом з усією УП, яка часто пише про суддів – ось щойно про хабар від Тимошенко верховним суддям написала)?
У разі незгоди з діями та рішеннями суду законодавство гарантує можливість їх оскарження в порядку, передбаченому процесуальним законодавством України.
Оце так новела в процесуальному законодавстві! Почали за упокой ("суть зводиться виключно до Вашої незгоди із судовими рішеннями, ухваленими суддями Верховного Суду України"), а закінчуєте за здравіє ("законодавство гарантує можливість їх оскарження"). Хіба Ви не в курсі, що КОЖНА ухвала чи рішення Верховного суду закінчується словами: "Оскарженню не підлягає". Чи тепер мені можна додавати копію Вашого листа від 30 квітня та оскаржувати будь-яку ухвалу ВСУ? Адже якщо можна цими ухвалами ВСУ змінювати та не виконувати українські закони, то можна й ці ухвали на підставі Вашого листа скасовувати?
Додаток: на 2 арк.
А оце навіщо – щоразу повертати мені документальний компромат на суддю Барсукову, яка відкрила касаційне провадження за скаргою покійного ТОВ "Комерсант-Україна" після сплати держмита з рахунків його правонаступника ЗАТ "Комерсант-Україна". Чи Ви хочете, щоб в архіві ВСУ не було цих копій комерсантівських платіжок, сфальшованого листа на бланку покійного ТОВ та ухвали Барсукової? Та вони вже є в кримінальній справі, що її 7 травня розглянув суддя Печерського суду Білоцерківець, який визнав, що я маю рацію.
З повагою
Голова
Верховного Суду України В.В.Онопенко
Перший раз бачу повагу до людини з боку суду – хоча б на словах. Звичайно від людини вимагають повагу до суду – та навіть погрожують оштрафувати за неповагу до суду. А коли ж штрафуватимуть за неповагу до людини?
Думаю, лише тоді, коли в українських судах не залишиться так званих суддів.
Коли нарешті буде проведено справжню ЛЮСТРАЦІЮ.
Насолоджуйтеся офіційним сайтом апеляційного суду м. Києва:
http://apcourtkiev.gov.ua/control/uk/publish/article;jsessionid=B1EB173C251D74D3D30FD63A341E6460?art_id=41450&cat_id=37116
У 1979-1980 роках суддями Київського міського суду були обрані Тапал Г.К., Німченко В.І., Вознюк В.Д., Григор'єву Л.І., Драгу В.П., Зубачевського В.Д., Яблонського С.П.
18 листопада 1980 року Київська міська Рада народних депутатів (V сесія ХVII скликання) прийняла рішення "Про продовження строку повноважень міського суду", у рішенні передбачалось, що у зв'язку із закінченням у грудні 1980 року повноважень Київського міського суду, цей строк подовжується до чергової VI сесії міської Ради народних депутатів.
17 лютого 1981 року Київська міська Рада народних депутатів на VI сесії ХVII скликання прийняла рішення "Про обрання Київського міського суду", згідно якого головою суду був обраний повторно Бутенко Г.А., його заступниками – Болгов Є.П. і Зубець Г.І., також були обрані 28 членів міського суду:
1. Букіна М.І.;
2. Вознюк В.Д.;
3. Григор'єва Л.І.;
4. Гусєв А.І.;
5. Давиденко В.В.;
6. Данько В.І.;
7. Даценко І.А.;
8. Драга В.П.;
9. Жукова Л.В.;
10. Забугіна Г.І.;
11. Зубачевський В.Д.;
12. Ковальчук Т.А.;
13. Колянчук І.М.;
14. Комаров В.І.;
15. Кривенко Л.І.;
16. Кухарська Т.Г.;
17. Майбоженко М.Н.;
18. Маліннікова Л.Ф.;
19. Німченко В.І.;
20. Похил А.І.;
21. Сизова Л.Ф.;
22. Сітнова І.М.;
23. Сокуренко Д.М.;
24. Тапал Г.К.;
25. Фещенко П.І.;
26. Храмов В.Г.;
27. Шевчук П.І.;
28. Яблонський С.П.
Склад суддів Київського міського суду оновився за шість років свого існування на 77,4 %. У кількісному складі членів Київського міського суду (згідно з рішенням Київської міської Ради народних депутатів) 22,6 % – судді, які почали свою роботу з моменту утворення суду, 58,6 % – судді, які почали свою діяльність у 1976-1980 роках, 12,9 % суддів були обрані членами Київського міського суду вперше, 6,5 % – судді Постійної сесії при Київському міському суді.
Всі обрані судді мали вищу юридичну освіту, були членами партії. Процедура обрання члена Київського міського суду передбачала висування кандидатури судді трудовим колективом районного суду, узгодження її з Київським міським комітетом Комуністичної партії України, Київським міським виконавчим комітетом Київської міської Ради народних депутатів, Міністерством юстиції УРСР, які в свою чергу рекомендували кандидата до обрання членом Київського міського суду. В особових справах суддів, які були обрані у 1970-1980 роки є у наявності не тільки пакети особових документів, наприклад, характеристики на народного суддю районного народного суду м. Києва, особовий листок, але і подання голови Київського міського суду на ім'я першого секретаря Київського міського комітету Компартії України щодо обрання суддею, подання голови Київського міського суду на ім'я голови виконкому Київської міської Ради народних депутатів, подання голови Київського міського суду і начальника відділу юстиції Київського міського виконкому Київської міської Ради народних депутатів на ім'я Міністра юстиції УРСР.
79,3 % складу суддів Київського міського суду, які були обрані у 1981 році, складали українці, 20,7% – росіяни; 65, 5 % складу – чоловіки. Всі судді були старше 30-ти років: 51,7 % – від 30 до 40 років, 34,5 % – від 40 до 50 і 13,8 % – понад 50 років. Також всі судді вже мали стаж роботи в органах юстиції і прокуратури: 24,1 % – до 5 років, 31 % – до 10 і 44,9 % – понад 10 років. Такі дані свідчать про досвідченість і високий рівень кваліфікації суддів Київського міського суду. Крім того, збереглись дані про те, що 4 судді (13,8 %) мали державні нагороди – ордени і медалі; 2 судді (6,8 %) були учасниками Великої Вітчизняної війни (за нинішньою термінологією – учасниками бойових дій).
А ось цитата з іншого сайту:
Ще будучи у засланні в Магаданській області, Василь Стус в листі до Левка Лук'яненка просив прийняти його до Української гельсінської групи. Влітку 1979 року він повернувся до родини у Київ. А менше ніж за рік, у травні 1980 року, новий обшук на квартирі, арешт і восени суд – другий.
Як писав академік Андрій Сахаров 1980 року у своєму листі до учасників Мадридської наради для перевірки Гельсінських угод, головам держав-учасниць Гельсінського акту: "...на цей раз Стус був засуджений за згоду вступити в Гельсінську групу". Але на суді знову програвалася заяложена платівка "про антирадянську агітацію та пропаганду, підрив і ослаблення радянської влади".
Отже від 29 вересня до 2 жовтня Київський міський суд під головуванням П. І. Фещенкарозглядав справу члена Української групи "Гельсінкі" Василя Стуса, обвинуваченого за ст. 62 ч. 2 КК УРСР (ст. 70 КК РРФСР). Обвинувач – прокурор Аржанов. Адвокат – В. В. Медведчук. Також Василю Стусу інкримінували його листи до А. Сахарова, Л. Лук'яненка, звернення в прокуратуру з вимогою притягнути до відповідальності осіб, винних у незаконному переслідуванні письменника Миколи Горбаля, вірші, усну агітацію. Як і першого разу, Василь Стус відмовився від призначеного йому адвоката. Але захисник не покинув дорученого йому підопічного і вів справу в суді проти волі підсудного. Крім того, він фактично виступив у ролі помічника прокурора. Зараз усім добре відома фраза сумнозвісного адвоката, висловлена під час процесу: "Всі злочини Стуса заслуговують покарання". Тим самим адвокат не захистив, а навпаки – наперед звинуватив свого підзахисного, що аж ніяк не відповідало професійній адвокатській етиці.
Повертаємося до офіційного сайту апсуду:
Наступного року I сесія ХVIII скликання Київської міської Ради народних депутатів прийняла рішення від 6 липня 1982 року "Про обрання Київського міського суду", згідно з яким у відповідності до ст. 38 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про обласну Раду народних депутатів Української РСР" головою суду знову був обраний БутенкоГ.А., заступниками голови – Болгов Є.П. і Зубець Г.І., членами суду – 29 осіб:
1. Букіна М.І.;
2. Вознюк В.Д.;
3. Григор'єва Л.І.;
4. Гусєв А.І.;
5. Данько В.І.;
6. Даценко І.А.;
7. Дороніна В.П.;
8. Драга В.П.;
9. Єгорова Е.М.;
10. Єрмолін В.П.;
11. Жукова Л.В.;
12. Забугіна Г.І.;
13. Ковальчук Т.А.;
14. Колянчук І.М.;
15. Комаров В.І.;
16. Кузьмін М.Л.;
17. Курінська С.П.;
18. Кухарська Т.Г.;
19. Майбоженко М.Н.;
20. Маліннікова Л.Ф.;
21. Панєвін В.О.;
22. Пшонка М.П.;
23. Сизова Л.Ф.;
24. Сітнова І.М.;
25. Сокуренко Д.М.;
26. Тапал Г.К.;
27. Титаренко Л.Т.;
28. Фещенко П.І.;
29. Храмов В.Г.
Відповідно до Закону УРСР "Про судоустрій УРСР", у зв'язку із закінченням повноважень більшості суддів Київського міського суду, 6 липня 1987 року Київська міська Рада народних депутатів на I сесії ХХ скликання прийняла рішення "Про обрання Київського міського суду", яким був обраний головою суду Бутенко Г.А, його заступниками – Зубець Г.І. іПшонка М.П., а також обрані 32 члени міського суду:
1. Барановська Л.В.;
2. Вознюк В.Д.;
3. Волохов Л.А.;
4. Вороніна Н.Ю.;
5. Григор'єва Л.І.;
6. Давиденко В.В.;
7. Данько В.І.;
8. Даценко І.А.;
9. Дідківський А.О.;
10. Дороніна В.П.;
11. Жукова Л.В.;
12. Забугіна Г.І.;
13. Колянчук І.М.;
14. Комаров В.І.;
15. Клименко М.Р.;
16. Кузьмін М.Л.;
17. Кузьменко О.Т.;
18. Курінська С.П.;
19. Кухарська Т.Г.;
20. Мельниченко О.І.;
21. Остапенко М.І.;
22. Панталієнко П.В.;
23. Перепичай В.С.;
24. Роман А.І.;
25. Сітнова І.М.;
26. Сизова Л.Ф.;
27. Титаренко Л.Т.;
28. Шульженко В.С.;
29. Федченко О.С.;
30. Фещенко П.І.;
31. Якушина Л.А.;
32. Ярема А.Г.
У 1987-1991роках суддями були обрані Барсукова В.М., Компанець Б.Ю., Нікітіна З.В., Шульга О.Ф., Колесник П.І., МойсикВ.Р., Тітов Ю.Г., Колесник М.А., Сімакіна Л.О. та інші.
Слід зазначити, що багато суддів Верховного Суду України раніше працювали суддями Київського міського суду, серед них: Шевчук Петро Іванович, Маліннікова Людмила Федорівна, Сокуренко Дмитро Михайлович, Вознюк Володимир Денисович, Ярема Анатолій Григорович, Барсукова Валентина Михайлівна, Григор'єва Лілія Іванівна, Колесник Павло Іванович, ПанталієнкоПетро Васильович, Тітов Юрій Георгійович, Шабунін Віктор Миколайович, Шицький Іван Богданович, Давиденко Валерій Володимирович, Дороніна Валентина Петрівна, Драга Володимир Петрович, Колесник Микола Андрійович, Мойсик Володимир Романович, Паневін Віктор Олександрович, Потильчак Олександр Іванович, Федченко Олександр Степанович, Дідківський Анатолій Олександрович та інші.
Яка честь для Яреми (заступника Онопенка), Барсукової, Григор'євої, Пшонки... Вони всі разом працювали із суддею Фещенком, який засудив Василя Стуса.
Усі вони "були членами партії", пройшли "узгодження з Київським міським комітетом Комуністичної партії України".
Яка честь для Верховного суду України мати в своєму складі таких перевірених партією суддів!
З часів СРСР доведено, що ці судді "незалежні й підкоряються лише закону".
Думаю, Василь Стус – якби він був живий – погодився б з такою моєю оцінкою.
Комментариев нет:
Отправить комментарий