Головна цитата
Статтею 212 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування. Огляд судової практики та власний досвід автора свідчать, що виправдувальні вироки наші суди виносять нечасто. Та й радіти такому вироку довго не доводиться, адже на практиці або на стадії апеляції, або на стадії касації за наслідком розгляду відповідної скарги прокурора суди скасовують виправдувальні рішення, а справу направляють на новий розгляд. Тож хочу поділитися з вами, шановні колеги, своїми думками щодо того, як одержати виправдувальний вирок на підставі ч. 4 ст. 212 КК у реальному житті.
Зважаючи на не найбільш сприятливу практику, деякі адвокати одразу попереджують клієнтів про мізерні шанси на перемогу та відпрацьовують лінію захисту, спрямовану на звільнення клієнта від відповідальності за нереабілітуючими підставами. Наприклад, намагаються перекваліфікувати діяння з подальшим застосуванням законодавства про амністію або радять сплатити податкову заборгованість та скористатися ч. 4 ст. 212 КК у якості підстави для звільнення від кримінальної відповідальності.
Вказана норма викладена законодавцем таким чином: «Особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).»
З аналізу цієї норми можливо виділити ключові умови її застосування:
- Сплата конкретних податків, зборів (обов’язкових платежів)
- Відшкодування шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою, у вигляді фінансових санкцій, пені
Обидві умови потрібно виконати до моменту винесення рішення про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Нібито – все просто. Але давайте звернемося від теорії до реалій нашого життя та проаналізуємо можливість практичної реалізації цих умов.
Щодо терміну сплати податкової заборгованності
У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.10.04р. №15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» суд роз’яснив, що відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 212 КК особа, яка вперше вчинила діяння, відповідальність за які передбачена ч. 1 і 2 цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого і пред’явлення їй обвинувачення сплатила в повному обсязі податки, збори, інші обов’язкові платежі, а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
Але це положення дещо застаріло і після набрання чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України потребує змін. Справа в тому, що згідно з п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК притягненням до кримінальної відповідальності є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Тобто з набуттям чинності новим КПК застосування ч. 4 ст. 212 КК можливо лише, якщо особа сплатила податкову заборгованість до повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Така правова позиція викладена в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.03.14 р. по справі № 5-8192км13.
Щодо порядку обчислення та сплати заборгованності
Вказана норма передбачає сплату конкретного виду бюджетного платежу (як правило, податку), тобто обов’язкового, безумовного платежу до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України (п. 6.1 ст. 6 ПК). Отже, якщо особі інкримінується несплата до бюджету податку на додану вартість – обов’язковою умовою є сплата саме податку на додану вартість, якщо інкримінується несплата податку на прибуток – сплата саме податку на прибуток.
Важливо про це не забувати під час здійснення оплати «боргів» і в розрахунковому документі вказати у полі «Призначення платежу» відповідний код виду оплати відповідно до Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.10.13 р. № 609, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.11.13 р. за № 1878/24410.
Розмір податку, що підлягає сплаті, визначається або у податковій декларації з відповідного податку, або згідно з податковим повідомленням-рішенням. Дехто визначає цю суму з акта податкової перевірки, що, на думку автора, є сумнівним, адже акт – це такий собі «проміжний» документ, який скоріше описує фактаж по справі. Сума недоїмки визначається якраз у податковому повідомленні-рішенні. Ця ж сума заборгованості повинна бути відображена відповідним органом доходів та зборів по особовому рахунку платника податків.
Підставою для сплати штрафних санкцій, пені є відповідно податкове повідомлення-рішення.
Чому я привертаю таку пильну увагу до подробиць сплати, особливо перевірки точності суми та призначення платежу? Тому що на практиці траплялися випадки, коли через формальну неточність (плутанину в сумах, неправильний код платежу) суд не приймав документи про оплату податків та відшкодування шкоди. А це, як розумієте, тягне за собою вкрай неприємні наслідки.
Хто має платити
Утім, і це ще не все. Як не дивно, але досі не всі захисники чітко розуміють, хто має стати платником у описаній ситуації – особа, яку притягають до кримінальної відповідальності, чи платник податків.
Судами з цього приводу відпрацьована єдина правова позиція – сплачувати повинно не підприємство, яке має заборгованість, а саме посадова особа – керівник підприємства та/або бухгалтер.
Таке тлумачення відображене у рішеннях судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема в ухвалі від 20.12.12 р. по справі № 5-5787км12; ухвалі від 14.02.13 р. по справі № 5-233км13; ухвалі від 05.03.13 р. по справі № 5-5963км12; ухвалі від 13.03.14 р. по справі № 5-8192км13.
ВССУ, аналізуючи положення ч. 4 ст. 212 КК, зазначав, що «… умовою застосування спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого ч. 4 ст. 212 КК України, є позитивна пост кримінальна поведінка особи, яка до притягнення до кримінальної відповідальності сплачує належні суми податків і зборів, а також пеню і фінансові санкції» (Ухвала від 14.02.13 р. по справі № 5-233км13) та «…ця норма не може бути застосована, якщо податки, збори, фінансові санкції і пеня сплачені не особисто службовою особою підприємства винною у вчиненні злочину» (Ухвала від 20.12.12 р. по справі № 5-5787км12).
Тобто сплата податків, штрафних санкцій та пені повинна бути здійснена саме посадовою особою – суб’єктом злочину.
Яким чином це повинно відбутися, законодавством не визначено.
В Ухвалі від 14.02.13 р. по справі № 5-233км13 ВССУ зазначив: «Виходячи з положень ст.18 КК України, згідно з якими суб’єктом злочину є фізична особа, принципу індивідуалізації кримінальної відповідальності, а також зі змісту ч. 4 ст. 212 КК України, для застосування даної норми закону щодо посадової особи підприємства, яке є платником податків, ця особа повинна взяти особисту дієву участь у сплаті підприємством належних сум податкового боргу, пені або фінансових санкцій. Така участь може виражатись у вчиненні дій, спрямованих на погашення заборгованості, в межах своїх службових повноважень, або у внесенні з цією метою коштів на рахунок підприємства чи в відшкодуванні сплачених юридичною особою сум. Якщо ж такі суми сплачені підприємством без участі посадової особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, положення ч. 4 ст. 212 КК України застосуванню не підлягають.»
Тобто, на думку суду, особа – суб’єкт злочину повинна або самостійно сплатити за підприємство відповідний податок, або перерахувати кошти на рахунок підприємства для подальшої сплати останнім податкової заборгованості.
Нагадаємо, що п. 38.2 ст. 38 ПК установлений принцип самостійної сплати податку, згідно з яким сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом або представником платника податку.
Така позиція безпосередньої та самостійної сплати існує вже майже 20 років і є незмінною (початок можливо відліковувати від листа Міністерства фінансів України № 18-3985 від 08.08.94 р. «Про правомірність сплати платежів одним підприємством за інше»).
Це питання не врегульовано й Порядком використання додаткових джерел погашення податкового боргу, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.13 р. № 569, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.13 р. за № 1852/24384. Сплата податків, зборів іншою особою (не платником податків) технічно неможлива і з огляду на Порядок № 609, яким не встановлений механізм сплати податку за іншого платника, а передбачена лише можливість сплатити податок юридичною особою за відокремлений підрозділ.
Тобто сьогодні фактично відсутня правова підстава та технічна можливість для виконання обов’язкової умови, необхідної для застосування ч. 4 ст. 212 КК (сплата особою, що притягається до кримінальної відповідальності, усіх необхідних платежів).
Крім того, залишається невизначеною низка запитань: хто та в якому розмірі повинен сплачувати податок у разі наявності декількох відповідальних осіб – суб’єктів злочину (наприклад, директора та бухгалтера), чи сплачують вони платежі солідарно або кожен сплачує повний розмір податку?
Розглянемо один з варіантів вирішення проблеми, визначений в Ухвалі від 14.02.13 р. по справі № 5-233км13, – перерахування особою на користь юридичної особи – платника грошових коштів для подальшого погашення податкової заборгованості юридичною особою.
Яка правова підстава існує для перерахування особою – суб’єктом злочину на користь юридичної особи грошових коштів? Що повинно бути зазначено у розрахунковому документі? Які правові та податкові наслідки наступатимуть для юридичної особи – платника податків, що одержує ці кошти? Як їх оприбутковувати?
На думку автора, такий випадок не передбачений у ст.. 136 ПК та, як наслідок, відповідна грошова сума буде розцінена згідно з п.п. 135.5315 п. 135.5 ст. 135 ПК як «інші доходи платника податку за звітний податковий період». Це означає, що одержані кошти будуть включені до доходів звітного періоду. А отже, у юридичної особи, яка одержить ці кошти, виникнуть додаткові податкові зобов’язання з нарахування та сплати податку на прибуток. Тобто, щоб юридична особа сплатила податкову заборгованість, посадова особа – суб’єкт злочину повинна перерахувати на користь першої грошові кошти у розмірі податкової заборгованості плюс грошові кошти для сплати юридичною особою податкового зобов’язання з податку на прибуток.
Висновок
На жаль, зроблений автором аналіз свідчить, що у більшості випадків ч. 4 ст. 212 КК носить скоріше суто декларативний характер і її фактично неможливо застосовувати у реальному житті. Щоб «реанімувати» цей чудовий інструмент та стимулювати керівників платників податків сплачувати кошти до бюджету, вкрай необхідно доопрацювати правовий механізм застосування цього положення КК. Сподіваємося, що адвокатська спільнота не буде стояти осторонь цієї проблеми, а органи адвокатського самоврядування виступлять з ініціативою про внесення змін у відповідні положення чинного законодавства.
Про автора
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий