Дуже гарно написано !!!

Татьяна Перепеткевич: відповідно до узагальнення міжнародно-правової практики, що склалася, враховуючи українські соціально-політичні реалії та досвід радянського, і зокрема, українського правозахисного руху, української історії, виходячи з категоричного неприйняття насильства як засобу відстоювання своїх прав та інтересів, відповідно до досвіду міжнародної правозахисної організації «Міжнародна Амністія» та радянського правозахисного руху 60-х — 80-х років, які визначили ознаки політичної вмотивованості та отримали подальший розвиток в численних документах Ради Європи, ОБСЄ та інших міжнародних організацій.
Ознаки , які вказують на політичну вмотивованість справи :

– Елементи фальсифікації в обвинуваченні;
– Необґрунтовано жорстокі запобіжні заходи або покарання;
– Тенденційність суду в оцінці доказової сили доводів захисту й обвинувачення;
– Різноманітні обмеження у можливості захищати себе, у тому числі за допомогою захисника;
– Свавілля у виборі доказів, ігнорування очевидних фактів;
– Застосування нерелевантних до вчиненого норм права;
– Вибірковий (дискримінаційний) характер судового переслідування в порівнянні з аналогічними випадками інших осіб.

Це мені нагадує, як знаєте, в нашій країні до унікальних людей починають пред'являти унікальні вимоги, а потім засуджувати їх до унікальних строків, приписуючи справі юридичну унікальність. Це дійсно юридична унікальність – ліпити пиріжки зі снігу в надії, що поклавши до духовки, сподіватися, що вони в решті решт засмагнуть. Ні, так не буває.