Помилкове призначення додаткового покарання.

Ухвала "Про помилкове призначення додаткового покарання"

Про помилкове призначення додаткового покарання

Верховний Суд України

У Х В А Л А 

від 31 березня 2011 року

Призначене ОСОБА_5 основне покарання відповідає вимогам закону, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Разом із тим, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду про призначення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 366 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, пов’язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на один рік.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 52 КК України за один злочин може бути призначено лише одне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини КК України. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та в порядку, передбачених КК України.

Санкцією ч. 1 ст. 366 КК України передбачено два види покарань: або штраф, або обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Отже рішення суду про призначення ОСОБА_5 додаткового покарання суперечить вимогам ч. 4 ст. 52 КК України і підлягає виключенню з вироку.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 31 березня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 15 квітня 2010 року, яким засуджено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не має судимості, за ч. 1 ст. 366 КК України на 850 грн. штрафу з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, пов’язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на один рік, та виправдано за ч. 2 ст. 364 КК України за відсутністю складу злочину, а за ч. 5 ст. 191 КК України – в зв’язку з недоведеністю вини у вчиненні злочину,

в с т а н о в и л а:

Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у тому, що він, будучи головою спільного Міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Володимир-Волинськагробуд» (далі – СМП), здійснюючи протягом жовтня – грудня 2006 року та у 2007 році фінансово-господарську діяльність СМП, пов’язану з виготовленням та реалізацією товарів і наданням послуг за готівку, дав вказівку головному бухгалтеру і касиру за сумісництвом ОСОБА_6 не обліковувати в касу кошти, що надійшли від продажу стінових, фундаментних блоків, наданих підприємством транспортних послуг та кошти за оренду приміщення на загальну суму 141.825 грн., що призвело до неоприбуткування в касі вказаної суми готівкових коштів та невідображення їх в офіційних документах, поданих до Володимир-Волинської ОДПІ.

При цьому ОСОБА_5, усвідомлюючи, що складені головним бухгалтером документи податкової звітності СМП за вказаний період містять неправдиві дані про доходи підприємства, підписав їх і завірив печаткою, що призвело до несплати підприємст

вом до державного бюджету за період з 1.07.2005 року по 30.09.2007 року 23.906 грн. податку на прибуток, 15.937 грн. податку на додану вартість і 1.820 грн. єдиного податку.

Також ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що він, будучи головою СМП «Володимир-Волинськагробуд» протягом жовтня – грудня 2006 року та у 2007 році вчинив зловживання своїм службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам зазначеного підприємства – у виді виплати останнім штрафних (фінансових) санкцій за ненарахування і несплату податків у сумі 15.742 грн. і за неоприбуткування готівки у сумі 709.125 грн. (ч. 2 ст. 364 КК). Крім того, ОСОБА_5 у вказаний період, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно заволодів грошовими коштами СМП «Володимир-Волинськагробуд» в особливо великих розмірах на суму 141.825 грн. (ч. 5 ст. 191 КК).

Вказане обвинувачення, на думку суду, не знайшло свого підтвердження, оскільки сума в розмірі 709.125 грн. є неузгодженою, так як оспорюється підприємством в судовому порядку, сплачені ж штрафні санкції в сумі 15.742 грн. не є істотною шкодою, а не обліковані в касі готівкові кошти в сумі 141.825 грн. використовувалися виключно на потреби підприємства, тому він виправдав ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 364 і ч. 5 ст. 191 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 366 КК України, а справу – направити на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує, що суд взяв до уваги неправильні дані щодо розміру матеріальних збитків, завданих злочинними діями ОСОБА_5, та зробив висновки, які суперечать зібраним у справі доказам, що призвело до безпідставного виправдання засудженого за ч. 2 ст. 364 і ч. 5 ст. 191 КК України. Крім того, звертає увагу, що суд всупереч вимогам ч. 4 ст. 52 КК України призначив засудженому за ч. 1 ст. 366 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, пов’язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на один рік.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання і просив скасувати вирок щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 366 КК України, а справу – направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні службового підроблення, а також про відсутність у його діях складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 і ч. 5 ст. 191 КК України, належно вмотивовані.

Суд установив, що у період з кінця 2006 року по кінець 2007 року за вказівкою ОСОБА_5 готівкові кошти, що надходили на очолюване ним СМП «Володимир-Волинськагробуд» від фізичних та юридичних осіб за виготовлення блоків, бетону та надання транспортних послуг, до каси не оприбутковувалися, і в документи податкової звітності, відповідно, вносилися неправдиві дані про доходи підприємства. ОСОБА_5 особисто підписував ці офіційні документи та завіряв їх печаткою. Зазначені дії призвели до несплати підприємством до державного бюджету за період з 1.07.2005 року по 30.09.2007 року 23.906 грн. податку на прибуток, 15.937 грн. податку на додану вартість і 1.820 грн. єдиного податку, у зв’язку з чим до СМП «Володимир-Волинськагробуд» було застосовано фінансові санкції в сумі 15.742 грн. 30 коп.

Про це свідчать як показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, так і сукупність всіх інших доказів у справі, у тому числі дані актів перевірок, висновків експертиз.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 366 КК України є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Будь-яких даних про те, що дії ОСОБА_5 спричинили тяжкі наслідки державним чи громадським інтересам, або про те, що засуджений привласнив чи розтратив кошти підприємства, у матеріалах справи немає.

Показання засудженого про те, що він як керівник підприємства грошей не привласнював, а спрямовував їх виключно на потреби підприємства, у тому числі на виплату заробітної плати працівникам, судом не були спростовані.

Таким чином будь-яких даних, які були б підставою визнавати дії ОСОБА_5 такими, що за своїми ознаками утворюють склади злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 і ч. 5 ст. 191 КК України, судом не встановлено. Тому вирок про виправдання ОСОБА_5 в цій частині обвинувачення є законним.

Призначене ОСОБА_5 основне покарання відповідає вимогам закону, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Разом із тим, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду про призначення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 366 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, пов’язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на один рік.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 52 КК України за один злочин може бути призначено лише одне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини КК України. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та в порядку, передбачених КК України.

Санкцією ч. 1 ст. 366 КК України передбачено два види покарань: або штраф, або обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Отже рішення суду про призначення ОСОБА_5 додаткового покарання суперечить вимогам ч. 4 ст. 52 КК України і підлягає виключенню з вироку.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України і ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 15 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключити рішення суду про призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, пов’язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на один рік.

У решті вирок залишити без зміни.